
Колись давно (а, може, це й недавно), коли ще не було персональних комп’ютерів і тим більше інтернету з його форумами і чатами, а книги, що не були зараховані до соцреалізму або шкільної програми і не грали виховну роль в комуністичному вихованні молоді, були в дефіциті і їх «діставали» - десь по-знайомству купували або брали почитати, люди писали. Вони писали один одному листи, дехто вів власний щоденник, молоді вразливі та сентиментальні дівчата обов’язково мали так звані «відверті щоденники» («откровенники»), з якими вони ділилися найпотаємнішими переживаннями, думками і мріями. А у деяких був «цитатник», в який вони записували рядки з прочитаних книг, що справили на них особливе враження.